«Щасливий чоловік, що має свою силу в Тобі і Твої дороги має в своєму серці…» Пс.84:6.
17-19 вересня 2021 року в Польщі в Кальварії Зебжидовській пройшов міжнародний з’їзд спільноти Подружні зустрічі, в якому взяли участь 160 учасників наживо та 90 учасників віддалено з 14 країн світу. Не дивлячись на те, що це перший досвід великого міжнародного заходу спільноти в такому гібридному форматі, він був організованим дуже успішно та злагоджено на дуже високому рівні!
Від України в з’їзді взяли участь наживо 10 учасників (4 пари та двоє духовних осіб) і 13 учасників онлайн (6 пар та духовна особа). Своїми відгуками про цей захід поділились наші аніматори зі Львова Ростислав та Наталя Мединські, які вперше побували на міжнародному заході спільноти Подружні зустрічі такого рівня та формату.
НАТАЛЯ: Діяльність і служіння нашого подружжя у спільноті Подружні зустрічі – це щоразу нові відкриття, враження, події, коли завдяки дару діалогу ми можемо пізнати, зрозуміти і прийняти себе, свого подруга, наш Шлюб через зустріч один з одним і з Богом. Дорога, якою провадить нас Господь, не завжди є легкою, але тільки Його присутність у нашому житті вселяє нам впевненість, додає мужності, дарує нашому серцю радість, мир і спокій. Такими були і дні, проведені на Міжнародному конгресі спільноти Подружні зустрічі, який проходив у містечку Кальварія-Зебжидовська, що у Польщі.
РОСТИСЛАВ: На з’їзді я справді побачив те, наскільки спільнота жива і проактивна, наскільки вона в дійсності відповідає тому, що проголошує і що сповідує відповідно до своєї харизми. Отже, вона – правдива, тобто несе Правду, бо свідчить про Бога, намагаючись через діалог із Ним, а також із подругом, преображати себе і людей довкола, відкриваючи таким чином і Дар служіння. Тому й не дивно, що спільнота досить швидко і адекватно реагує на зміни, які відбуваються, адже тримається основ – слова Божого і своєї харизми з її чотирма стовпами, тобто вона збудована не на піску, а на камені, що і гарантує їй життя на славу Божу.
НАТАЛЯ: Наше подружжя у такому заході брало участь вперше. Почуття захоплення, благодаті, погожості переповнювали мене і Ростика. Для мене це був також час глибокого переживання і роздумів над нашим покликанням, як аніматорів спільноти. Праця над діалогом у подружжі, розуміння потреб, темпераментів один одного, чутливість, повага, турбота про кожну людину, кожну подружню пару в нелегкий час карантинних обмежень і заборон приносять свої плоди, що проявляються у повноті християнського життя і вдосконаленні любові. І ці плоди ми з радістю можемо принести, як Дар до стопів Розп’ятого Христа.
РОСТИСЛАВ: Цей конгрес ще більше переконав мене у тому, що ми з Наталею перебуваємо у правильному місці та йдемо правильною дорогою, яку приготував Господь саме для нашого подружжя. Це безумовно додає впевненості та ентузіазму у пошуку нових шляхів реалізації нашого покликання у спільноті, а також сприяє формуванню навіть потреби у просуванні діяльності Подружніх зустрічей в Україні. А головне – робити це вже з покращеною оптикою, чіткіше означуючи контури цілей, що стоять перед нами, адже на конгресі ми з Наталею змогли побачити не лише те, на якому етапі перебуваємо ми, як подружжя, але й зрозуміти, в якому стані знаходиться наш регіональний осередок, а також яку стадію переживає наш національний центр. А звідси і висновок – маючи правильний набір інструментів, мусимо вчитися правильно їх використовувати, будучи відкритими на нові форми праці, не гублячи при цьому основних видів діяльності, а використовувати їх з максимальною віддачею. Тобто для мене це однозначно була формаційна зустріч з новим поглядом на нові виклики часу.
НАТАЛЯ: Були моменти, коли почувалася одночасно слабкою і сильною. Цю силу черпала споглядаючи Велич, Красу, Могутність нашого Творця у цьому святому місці. Божу присутність відчувала на Літургії, під час особистої молитви, під час нашого діалогу в подружжі, у провадженнях аніматорів, кожній усмішці, ласкавих поглядах інших учасників – подружніх пар, богопосвячених осіб. Це ще один крок, сходинка до зростання у вірі та поглиблення духовності. Тому і почуваюся щасливою, готовою до праці, нових звершень на славу Божу. Завжди люблю собі повторювати: «З Богом я можу все, без Бога – нічого». З’їзд у Кальварії-Зебжидовській ще більше утвердив мене у цьому. Лише Бог дарує нам силу, засоби, бажання для здійснення нашого покликання і служіння у спільноті.
РОСТИСЛАВ: І про що ще я не зможу промовчати – про Літургію в латинському обряді, на яку я потрапив уперше. Спочатку вона викликала у мене здивування і легке занепокоєння, настільки сильно вона відрізнялася від греко-католицької Літургії у візантійському обряді. На другий день прийшло відчуття, що я все таки вдома, в Отця свого і нашого, просто обличчя Його дещо інше, але очі Його все рівно сповнені любов’ю та милосердям, які пропонують довіритися Йому та підійти ближче! Зробивши це у тихій молитві присутності – Адорації, на третій день я по-справжньому ввійшов до Дому Його у мирі та спокої, відчувши і переживши у пресвятій Євхаристії глибоку вдячність Богу за все, що Він робить для мене і для нас тут і зараз!
«Хай Господь буде розкіш твоя і Він сповнить тобі твого серця бажання!» Пс.37:4.
