4 липня 26 року в Дюссельдорфі на парафії Всіх Святих Українського Народу з благословенням Владики Богдана Дзюраха, Апостольського екзарха у Німеччині та країнах Скандинавії та за підтримки настоятеля отця Миколи Павлика відбулась жива зустріч учасників Малих Груп з Німеччини, які пройшли дистанційні реколекції в нашій спільноті.
11 подружніх пар, 22 дітей віком від 10 місяців до 14 років та 3 вихователів, які організували для дітей пречудові активності в часі подружньої зустрічі.
Зустріч об’єднала подружжя Північної Вестфалії, але також було дуже радісно, що до нас доєднались пари з інших регіонів: родина учасників Дмитра та Олени з Мюнхена, священниче подружжя наймолодших учасників з Бельгії о.Віталія та Галини, а також подружжя аніматорів київського осередку Віктора та Наталі, які спеціально приїхали на захід з України.
Подія минула – почуття живуть. Програма розпочиналась спільною Літургією, а завершувалась молитвою на вервиці в zoom разом зі спільнотянами в Україні та по всьому світу. Поміж тим був приготований спільними зусиллями обід під керівництвом Тані та Сергія, подружня зустріч з діалогом, а також багато живого неформального спілкування – адже деякі з учасників вперше побачили одне одного не у віконечку zoom!
Темою подружньої зустрічі ми обрали Вдячність. Провадження вперше підготували наші учасники Андрій і Аня з духовним доповненням від о.Віталія. І в цій зустрічі було дуже багато вдячності – одне одному, Богові, спільноті, нашій церкві за те, що ми маємо, що, можливо, часто забуваємо або перестаємо помічати… Ми ділились тим, які спогади зближують нас одне з одним, за що ми найбільше одне одному вдячні, а також роздумували над тим, яким чином фрагмент “Велике бо вчинив мені Всемогутній” (Лк.1,49) ми можемо зіставити зі своїм життям і з нашим спільним життям як подружньої пари?
Діти мали чудові майстерки, веселі забави та натхненний час завдяки люблячим вихователькам Вікторії, Лідії та Ірині. А наприкінці зустрічі ми ділились тим, за що вдячні цьому дню 4 липня, в якому було багато приємних почуттів любові, радості, зворушення, окрилення, ентузіазму, щастя.
На спільній молитві на вервиці, яку наша спільнота молиться в першу суботу місяця, наші учасники Володя та Наталя провадили четвертий десяток молитви в наміренні миру в Україні, миру в усіх наших серцях та подружжях, а також майбутнього розвитку нашої спільноти.
Кожен учасник зустріч був залучений до організації, неможливо виділити когось окремо. Особлива вдячність подружжям, які не лише брали активну участь в організації заходу, але також і гостинно відкрили двері своїх домівок для родини з Мюнхена! Зустріч 4 липня – це той унікальний приклад синергії, яка буває серед справжніх однодумців і базується на принципах діалогу, який ми практикуємо в спільноті: більше слухати, ніж говорити, більше розуміти, ніж оцінювати, більше ділитись, ніж дискутувати, а понад усе – пробачати.
Дуже зворушливо було одержати відгук від подружжя Дмитра та Олени з Мюнхена:
«Від щирого серця хочемо подякувати всім, хто організував цей захід. Дякуємо кожному, хто готував такі смачні страви, хто готував місце для нашого перебування, прибирав і непомітно служив, щоб усім було затишно та добре. Окрема подяка всім, хто допоміг нам відкрити автомобіль. Без вашої підтримки ми навіть не знаємо, що б робили. Ви дуже нас виручили! Щиро дякуємо родинам Ольги та Павла, а також Анни та Андрія за гостинність, нічліг, домашній затишок і теплий прийом. Ми відчували себе, як удома. Нехай Господь щедро благословить кожного з вас, дарує міцне здоров’я, мир, радість і сторицею винагородить за вашу любов, турботу та відкриті серця. Дякуємо за все!»
В спільноті Подружні Зустрічі ми, буває, обговорюємо ефективність комунікації стаціонарно та онлайн. Кожна форма має свої переваги та недоліки. Якщо би не zoom, учасники цієї зустрічі не могли б взяти участь в реколекціях для подружжя, які стаціонарно відбуваються в Україні, не могли б щомісяця приєднуватись на Малу Групу, щоб протягом двох годин практикувати діалог зі собою, між собою та в колі друзів. Проте без живого контакту, без ось такої зустрічі, яка відбулась 4 липня, наша маленька німецько-українська спільнота була б не такою об’єднаною, дружньою та щасливою. Бо там, де є Любов і Діалог, там є Бог.
Оля і Павло, Таня і Сергій, Наталя і Володя, Леся і Ігор, Юля і Анатолій, Аня і Андрій, Таня і Зіновій, Олена і Дмитро, о.Микола, Марта і Андрій, Наталя і Віктор, Галина і о.Віталій.
