лютого 4, 2018

Хресна дорога для родин

У часі Великого посту учасники реколекцій та учасники спільноти проводять спільну Хресну дорогу для родин.

Хресна дорога (формаційні матеріали, Зошит №6)

Редакція: Лідія Моляк

Хресну Дорогу, представлену в даному зошиті, підготували учасники однієї з пореколекційних груп у Варшаві під керівництвом Божени і Пьотра Станьчикув. Над окремими Стаціями працювали різні подружні пари. Розроблену таким чином Хресну Дорогу ми обговорювали на «загальній» пореколекціній зустрічі у Великому Пості 2000 р. Ми заохочуємо Вас до того, щоб вона стала натхненням до розробки в окремих Осередках роздумів над Хресною Дорогою під час Великого Посту, який вже незабаром розпочнеться. – Ірена і Єжи Ґжибовські.

Стація І

Ісуса засуджують на смерть

Первосвященики, книжники і старші народу стояли і бурхливо обвинувачували Його (…). Ірод силу питань йому ставив, але Ісус не відповідав йому нічого (згідно Лк. 23, 8-10).

Господи Ісусе, Ти який умів змовчати, коли Тебе судили і обвинувачували; який не захищав себе, а до кінця довірився своєму Отцю – навчи мене так довіряти в моєму подружжі. Навчи мене зуміти дочекатися на плоди такої довіри.

Твоє мовчання, Ісусе, навчає мене покори. Моя гордість не дозволяє мені мовчати. Я завжди хочу бути права. Я хочу полемізувати. Я хочу бути блискучою – а тоді я забуваю КОХАТИ.

Інколи мовчання і є коханням. Господи Ісусе, навчи мене мовчати, коли потрібно змовчати – і говорити, коли слід говорити.

Стація II

Ісус бере на себе хрест

Ісус приймає хрест добровільно, без примусу. Не відступає від цього.

Тим Він каже, що потрібно бути покірливим до того, що дає нам життя.

Два роки після одруження у мене виявили пухлину. Хвороба нагрянула дуже раптово. Проведені операції остаточно позбавили мене можливості народити дитину. Хвороба викликала в мене біль, страждання, страх, побоювання, чи чоловік сприйме такий мій стан.

Я вирішила прийняти свій стан, свій хрест та всиновити дитину.

Звертаючись до всіх, промовив: Коли хто хоче йти за мною, нехай себе зречеться, візьме щодня на себе хрест свій і йде за мною (Лк. 9, 23).

Стація III

Ісус перший раз падає під хрестом

Перше падіння завжди найболючіше. Мені здавалося, що я зумію створити ідеальне подружжя, краще, ніж у інших – в якому не буде ані сварок, ані підвищених тонів, ані образливих слів. Однак з’являється перше непорозуміння, перше гостре слово. З кожним наступним вже стає тільки легше. А потім криза…

Так важко зізнатися самому собі та іншим, що я зовсім не кращий. Що я не ідеальний. Що мені також не вистачає терпіння. Гордість не дозволяє мені показати, що я лежу в поросі доріг, тому я вдаю, що нічого не стоялося, що все гаразд.

Ісус падає, але встає. На очах роззяв Він виявляє слабкість, щоб подолати її і йти далі.

Найпокірніший Ісусе, тим як Ти перший раз піднявся після падіння навчай мене визнавати свої слабкості.

Стація IV

Ісус зустрічає свою Матір

І меч душу прошиє Тобі, щоб відкрились думки багатьох сердець. (Лк. 2, 35)

Господи, Ти йдеш втомлений і скривавлений, переповнений стражданням і страхом. Біля Тебе натовп, а в цьому натовпі – серце, яке співчуває і любить Тебе без міри: Твоя Мати. Вона йде в натовпі невідома, але не спускає з Тебе очей. Ані один Твій рух, ані одне Твоє зітхання, ані один з відміряних Тобі ударів не оминають її увагу. Вона поруч в найскладніші моменти Твого життя.

В якийсь момент Ваші погляди пересікаються. Погляд в ці люблячі, стривожені очі приносить Тобі, Господи, полегшення та підтримку. Як багато можна прочитати в Її погляді. Тут лишні будь-які слова. Розуміння, розділений біль.

Вона, не наближаючись до Тебе, не торкаючись, не кажучи ні слова знаходиться  до Тебе ближче, ніж будь-хто інший.

Господи, так багато непотрібних слів звучить між нами. Як же мало розуміючого мовчання та розуміючих тебе поглядів. Як мало покори Твоєї Матері. Як же не вистачає перебування поряд один з одним в складні моменти нашого життя.

Матір Божа, випроси нам милість вміння непомітно перебувати один біля одного в кожен момент нашого життя.

Стація V

Симон з Киринеї допомагає Ісусові нести хрест

Виходячи ж, вони зустріли одного чоловіка з Киринеї, на ім’я Симон, і примусили його нести хрест Його. (Мт. 27, 32)

І примусили Його, щоб ніс хрест. Йому завдали страждань. Цей чоловік з Киринеї, напевне, сам ніколи б не підійшов до засудженого, не полегшив би тягар його.

В житті кожен з нас стикається з ситуаціями, яких не хоче, яких соромиться; коли мусить страждати. Питання тільки в тому: що ми з цього виносимо? Святе Письмо більше не згадує про Симона. Традиція говорить, що він навернувся. А я? Чи страждаючи з іншою особа, сім’єю, чоловіком/дружиною – я здатен/на наважитися на осмислення? Чи моє страждання – може хоча б комусь допомогти, залишиться приниженням чи я побачу в ньому якусь цінність?

Стація VI

Вероніка витирає Ісусове обличчя

Ісус втомлений під тягарем хреста і відважна Вероніка проривається через натовп, щоб витерти Його обличчя.

Як же часто в складні моменти нашого життя з’являється неочікувана допомога, чиясь простягнута рука – саме в той момент, коли нам цього найбільше треба. В нашому житті хустинка Вероніки, якою вона витерла обличчя Ісуса – це розрада, чуйний жест. Саме вони спричиняють те, що в темряві з’являється світлий промінчик. Наскільки легше йти по житті, знаючи, що ми не самі, що поряд з нами стоїть хтось, хто випереджує наші думки і просьби, хто увесь час спостерігає – готовий надати допомогу, заспокоїти. Так як простий жест Вероніки полегшив Ісусове страждання, потішив Його серце, так і ми нашими невеличкими, добрими вчинками можемо допомогти – в міру наших можливостей.

Господи, зроби нас чуйними до інших людей, до їх потреб, болю і страждань, щоб ми ніколи не були до них байдужими.

Стація VII

Ісус вдруге падає під хрестом

Друге падіння – це чергова стадія твого знесилення, Господи.

І тут мені приходить на думку ситуація, в якій я ЗНОВУ почувалася безсилою. Цього разу через чиюсь ворожість і несправедливість. Я не чекала цього. Затьмарена посмішкою і щирістю я думала, що нічого поганого зі мною не станеться.

Як мені тепер з ними розмовляти? Як глянути в очі? Жаль. Пітьма. Страх.

Господи Ісусе, що впав черговий раз! Я зустрічаю Тебе в момент, коли я черговий раз викричав свою злість. Я скривдив. Я не прислухався до того, що пробують сказати мені близькі. Я думав, що я вмію терпляче любити…

Ісусе, ти показуєш мені, що людина не один раз падає. Що ані Твоє слово, ані довга молитва чи добрі принципи не страхують мене від падіння, якого я соромлюсь.

Отже, Твій шлях і мій шлях, Господи, це шлях всипаний падіннями. Але й також  ПІДНЯТТЯМ.

Допоможи нам, Господи, щоб ми не думали, що ми вільні від слабкості. Дай нам прийняти свою слабкість і слабкість іншої людини – чоловіка, дружини, дітей, співробітників. Щоб ми не обурювалися через їхнє падіння. А коли ми впадемо і побачимо падіння інших, то щоб ми шукали Твою простягнуту руку, щоб не втратити віри в себе та в ближнього.

Стація VIII

Ісус потішає жінок, що плачуть

Дочки єрусалимські, не плачте наді мною, а плачне над собою і над вашими дітьми. (Лк. 23, 28)

Господи Ісусе, Ти який є досконалою Правдою, навчи серце моє жити в правді. Допоможи мені, щоб в нашому спільному житті я не ронила тільки сліз докорів сумління. Хай від Марії я навчуся мужньої присутності, перебування “поряд” до самого кінця.

В моєму житті трапляються моменти, коли я плачу. Плаче моя душа. Тоді є й смуток, біль, печаль. Допоможи мені, Господи Ісусе, розпізнати мій плач. Чи я плачу за тим, що було порушено мій святий спокій? Над ушкодженою гордістю? Чи також я плачу над власною незначущістю та відсутністю Тебе в моєму серці?

Я прошу Тебе, Ісусе Христе, про милість плачу, який зціляє, який провадить до Тебе.

Стація IX

Ісус падає третій раз

Ісус падає. Він не в змозі подужати тягар. Моменти зломлення, падіння, відчуття безсилля, гіркоти – це звичні людські речі, які торкаються кожного з нас.

Ми вирішили усиновити дитину. Проте сиротинці ставлять до майбутніх батьків дуже суворі вимоги по стану здоров’я. За їхньою оцінкою, з огляду на мою хворобу (в мене виявлено пухлину) ми не можемо усиновити дитину. Тому ми спробували усиновити дитину самостійно. Ми знайшли жінку, яка хотіла віддати свою дитину. Ми прийняли її як свою і полюбили її. Жінка ухилялася від появи в суді і врегулювання статусу дитини. В кінці-кінців у нас забрали нашу дитину.

Втрата Юрчика надламала наше життям. Я був в розпачі і печалі. Я не міг вибачити тій жінці.

Так як Ісус встав після свого найболючішого падіння, так і ми, лише коли пробачили, могли ясно глянути в майбутнє.

Стація X

З Ісуса здирають одяг

З Ісуса здирають весь одяг. Солдати трактують Його безцеремонно, як предмет. Не залишили Йому навіть гідності.

В подружжі двоє людей входить один з одним в найінтимніший зв’язок. Відкриваються один перед одним. Дають можливість пізнати свої почуття, думки, слабкі сторони, страхи. Повністю оголюються.

Як же спокушає те, щоб використати ці знання під час конфлікту. Як влучно тоді можна вдарити. Як легко можна образити, скривдити, принизити, знищити…

Господи Ісусе, дозволь мені бути коректним в щоденних стосунках, щоб я зумів/ла віднестися з повагою до гідності мого чоловіка/дружини.

Стація XI

Ісуса прибивають до хреста

Законом я вмер для закону, щоб для Бога жити: я співрозп‘явся з Христом.
І живу вже не я, але живе Христос в мені. А що нині живу у плоті, то живу вірою в Сина Божого, Котрий полюбив мене і віддав Себе за мене. (Гал. 2, 19-20)

Господи, Твоя земна мандрівка вже закінчується. Ти не зробиш вже жодного кроку, жодного жесту рукою. Твоє тіло прибивають до хреста. Як страшно Тебе болить – мені важко це собі уявити…

Тепер Ти вже повністю об’єднаний зі своїм хрестом. Ти погодився на нього; це безумна любов до мене, до нас привела Тебе до цього місця, до цього моменту.

Як мені же важко погодитися на мій хрест – будь це хрест щодення чи якихось незрозумілих і складних для мене подій.

Я не маю права вибирати дерево моїх мук; хрест для мене вже готовий. Ти постійно подаєш мені його, щоб я зайняла місце на ньому. Але це дуже нелегко, Господи. Все ж я більше ніде Тебе не зустріну, бо саме тут Ти на мене чекаєш.

Господи, порив серця говорить мені: я згоджуся на мій хрест, я прибиватиму себе до нього кожного дня, я покірно витримуватиму всі незручності. Але Ти, Господи, ти знаєш, що це тільки порив серця – Ти це знаєш, і прошу Тебе, допоможи. Я насправді хочу бути так близько з Тобою, як Ти є близько зі своїм хрестом. Я мрію, щоб наше подружжя було так близько з Тобою.

Господи, навчай мене кожного дня, як мені бути готовим до хреста.

Стація XII

Ісус вмирає на хресті

А як настала шоста година, лягла пітьма на всю землю і тривала до години дев‘ятої. О дев‘ятій же годині озвався Ісус дужим голосом: “Елої, Елої, лама савахтані?”, що означає у перекладі: “Боже Мій, Боже Мій! Нащо Ти покинув Мене?” Деякі з тих, що стояли тут, почувши те, казали: „Он, Іллю кличе!”
А один побіг, намочив губку оцтом, настромив на тростину та давав Йому пити, приказуючи: „Стривайте, побачимо, чи прийде Ілля зняти Його [з хреста]”. Та Ісус, скрикнувши голосно, віддав духа. (Мр. 15, 33-37)

Смерть Ісуса. По-людськи розуміючи факти – це кінець; ця Добра Людина вже ніколи жодного добра не вчинить.

Тим часом Євангеліє навчає нас чогось іншого. Хоча нам здається, що щось є фактом, незмінною і жахливою річчю, переповненою болем і гіркотою, то саме тоді Ісус закликає: вір в Милосердя Боже. Зачекай ці три довгі дні. Не наслідуй Іуду, який зрадивши свого Господа, відкинув Його милосердя. Краще піди за Петром, який навіть після закриття Ісуса – перебував в молитві, не дивлячись на те, що, по-людськи розумуючи, жодного шансу для себе він не бачив.

Господи, дай мені силу у безнадійні моменти не сприймати все на людський манер, а перебувати поряд з Тобою.

Стація XIII

Тіло Ісуса знімають з хреста

Чи для матері може бути щось гірше, ніж бути свідком мук і смерті своєї дитини?

Цей болючий досвід торкнувся Найсвятішої Матері Марії. Знесилена вона стояла під хрестом, бачила страждання і смерть Сина свого, тримала Його на руках після того, як Його зняли з хреста. Незважаючи на такий болючий досвід Марія не втратила віри, вона жила надією на воскресіння свого Сина.

У житті кожного з нас трапляються моменти, коли ми безпомічні, зневірені через страждання або смерть близької людини. Як же нам важко погодитися з думкою, що люблячий нас Бог дозволяє нам і нашим близьким страждати.

Через віру і надію Марії Господь Бог дозволяє нам усвідомити, що навіть в найскладніших життєвих ситуаціях Він завжди буде біля нас, додасть нам сил і духу, дозволить жити надією.

Свята Маріє, навчи нас так вірити, так довіряти і так любити Бога як робиш це  Ти.

Стація XIV

Ісуса кладуть до гробу

Ісусе, що лежиш в темному гробі, важко повірити в Твою перемогу. Ти лежиш програний, самотній, вбитий…

Ти кажеш мені, щоб я схилився над усім, що я і ми програли. Коли я не відчував вже жодної надії. Коли в мене було темно перед очима. Коли не було жодних кроків вперед. Я стояв над могилою моїх задумів, планів, над всім, що мало би бути по-іншому.

Сталося так, що ми обоє так стояли над могилою нашого подружжя. Тоді ми  думали: “Надто багато нас ділить. Це неможливо, щоб наша доля могла змінитися”.

І незабаром Хтось влив життя в наш зв’язок..

Ісусе, Ти що покладений до гробу! Прошу, вчи нас спокійної, тихої довіри. Щоб ми не впадали в паніку, коли щось в нас вмирає; щоб ми не втікали від труднощів; не замикалися в розпачі, а прислухаючись до Тебе дозволяли  вести себе по життю.

Коментувати не дозволено.