12-14 вересня 2025 року у Вроцлаві відбувся Міжнародний з’їзд аніматорів Подружніх Зустрічей ньому взяли участь 215 осіб, зокрема 15 священників, а також близько 20 осіб дистанційно, за допомогою відеоконференції. Вони представляли Національні осередки Подружніх Зустрічей у Польщі, Україні (осередок УГКЦ), Литві, Латвії, Великій Британії, Ірландії, Німеччині, Швейцарії, Білорусії та Росії.
Девізом з’їзду стали слова «Щоб ви збагатились у надії, силою Духа Святого» (Рим. 15,13б)». Тематика З’їзду була натхненна гаслом Ювілейного року 2025 – «Паломники надії». Це було відповіддю на заклик Папи Франциска з послання про початок Ювілейного року: «Християнське життя – це шлях, який також потребує сильних моментів, щоб підживити і зміцнити надію, незамінну супутницю, яка дозволяє побачити мету: зустріч з Господом Ісусом».
Для учасників з’їзду цей досвід став сильним моментом, що дарує надію. Формаційна програма з’їзду базувалася на роздумах Папи Бенедикта XVI, викладених в енцикліці «Spe Salvi», в якій йдеться про те, що надії ми навчаємося через дію, молитву та віру в Божу справедливість. Відповідно до формаційної методики роботи Подружніх Зустрічей, учасники розпочали з зустрічі з самими собою, розмірковуючи над питаннями «Хто я, куди я йду і які у мене надії?». Наступні зустрічі були присвячені темам «Навчання надії та зростання в надії», «Діалог, що приносить надію». Ці теми були проілюстровані особистими свідченнями подружніх пар та священників – аніматорів Подружніх Зустрічей з різних країн (подаємо вибрані уривки).
«Між надією, за якою ховаються очікування і потреби, та надією, покладеною на Бога, є дуже тонка межа. Мені не завжди легко розпізнати, що є чим. Тому для мене так важливий діалог з чоловіком, діалог із самим собою і з Богом». Івона Ланге, Швейцарія
«Надія для мене вже не є мрією, що «буде по-моєму». Надія дозволяє мені піднятися, коли я розчаровую саму себе, коли відчуваю себе ображеною іншими або пригніченою складними ситуаціями, які здаються мені непосильними». Міра Трояновська, Польща
«Досвід болю чи кризи може стати моментом глибокого внутрішнього зростання, коли надія розкриває свою силу. Ми покладали занадто великі надії на щастя і здоров’я, забуваючи про нещастя і хвороби. Коли щастя і здоров’я були під загрозою, здавалося, що наша надія також впаде. Однак, як пише Папа Бенедикт XVI, надія повинна бути пов’язана з чимось більшим, з чимось нескінченним. Джерелом надії є сам Бог». Гатіс Бардінс, Латвія
«Ми розуміємо, що своїми діями не можемо зупинити дрони чи ракети, які летять на Україну. Але можемо зростати в надії – через вміння ділитись своїми почуттями – такими, як страх, гнів, сумнів чи безпорадність, через вміння слухати одне одного, вміння пробачати – навіть ворогам…
І поки плекаємо цю надію у спільноті, вона не згасає, бо вона жива і випливає з нашої віри.
А віра, яка діє в любові, має силу зрушити гори і навіть з руїн відновити країну, зранену війною.
Моя особиста надія стає світлом для інших, коли живе у спільноті, бо саме так — разом — ми тримаємо небо над Україною». Богдан і Оля Чайківські, Україна.
Все свідчення національних лідерів Богдана і Олі осередку Подружіх Зустрічей УГКЦ було надзвичайно зворушливим, учасники з’їзду висловили свої емоції і солідарність гучними оваціями.
Наступні зустрічі були присвячені роздумам про те, як служіння Подружніх Зустрічей пов’язане з надією:
«Як аніматори в нашій подружній спільноті, ми маємо особливе покликання, яке полягає в несенні надії та показі її реальності. Святий Дух може стати джерелом цієї надії, а ми є його інструментами. Наше завдання полягає не в тому, щоб прикрашати реальність, а в тому, щоб показувати її справжнє обличчя, поважаючи взаємну чутливість. Показ реальних плодів діалогу між нами міг нести надію для деяких. Безумовно, це створювало простір, атмосферу та можливості для дії Святого Духа». Симон Шилко, Ірландія
«У різних формах роботи Подружніх Зустрічей ми даємо свідчення діалогу. Ми даємо свідчення вірного, але часом дуже важкого шляху побудови близькості, не повчаємо, не радимо і не виступаємо в ролі експертів. Ті, до кого ми звертаємося, хочуть почути, що є надія на любов, вірність і чесність у подружжі». Віола Барщевська, Польща
«Так, зустріч у діалозі дає мені надію на любов, близькість, довіру, розуміння. Надію, що мене можуть вислухати і прийняти. Що я важлива і цінна зі своїм світом почуттів і потреб, зі своїм способом бачення і переживання світу. Що можливий розвиток – мій, мого подружжя, людей, яких я зустрічаю. І що, справді зустрічаючись у діалозі, я беру участь у житті самого Бога в Трійці Єдиній, який є Любов’ю і Стосунками, і який запрошує кожного з нас до цієї Любові і Стосунків». Лідія Молак, Польща
Формаційна робота полягала у веденні подружнього діалогу, натхненного свідченнями на задану тему, та у роботі в групах за синодальною методою – ділення, слухання, зворотний зв’язок.
На третій день З’їзду Лідери Руху Едита і Якуб Хочевські, проводячи зустріч «Проголошення надії світу», заявили:
«Наш спосіб проголошення Христа – це проголошення доброї новини про діалог і можливість пережити справжню глибоку зустріч людей в істині і любові. Несучи надію на зустріч, ми наближаємо подружжя до сенсу їхнього шлюбу, а сам Бог відкриває їхні серця і сіє зерно надії, що їхні найглибші бажання будуть задоволені. Дбаючи про діалог у подружжі, зі самим собою, з іншими людьми і з Богом, ми справді будуємо Царство Боже на землі. Це не кращий спосіб і не важливіша місія, ніж ті, що доручені іншим рухам у Церкві. Наша місія має здійснитися в спільноті Церкви, у співпраці з місцевою церквою та іншими рухами, у спільноті людей, які вірять у сенс життя, у безмежну любов Бога, у те, що любов сильніша за смерть».
Потім Лідери Руху представили ідею програми душпастирства подружжя «Шлях катехуменального втаємничення для подружнього життя», опубліковану Дикастерією у справах мирян, сім’ї та життя у 2022 році. Ця програма базується на засадах співпраці місцевих церков із світськими рухами, священників із подружжями, щоб доповнення їхнього досвіду та харизм давало молодим людям надійну підтримку.
Помітивши, що діяльність Подружніх Зустрічей вже зараз відповідає цілям цієї програми, Лідери намітили напрямки подальшого розвитку нашого Руху на основі трьох пріоритетів:
- Оновлення комунікації, побудова цілісної системи візуальної ідентифікації Руху як необхідна умова для досягнення молодих поколінь. У цьому аспекті абсолютно новим є виклик додатків зі ШІ, в яких діти та молодь все частіше схильні шукати відповіді на свої питання та ділитись своїми проблемами.
- Розвиток реколекційної та формаційної пропозиції для молодих подружніх пар з дітьми.
- Необхідність постійного розпізнання у зв’язку з динамічними змінами у світі, рекомендація синодального методу розпізнання для прийняття рішень і вирішення проблем у спільноті.
Зворушливим завершенням з’їзду став виступ засновників Руху, Ірени та Єжи Ґжибовських, під назвою «Пам’ять, самобутність і надія». Вони щойно завершили гігантську працю з опису та видання двотомної історії спільноти Подружні зустрічі. Ексклюзивно видані примірники «прямо з друкарні», що налічують загалом 650 сторінок і містять 400 фотографій, були доступні на стенді з матеріалами під час з’їзду. Основним джерелом для написання історії була документація, що знаходиться в архіві Подружніх Зустрічей в секретаріаті у Варшаві, а також власні спогади авторів, багато листів і спогадів аніматорів, які були на початку, і тих, хто продовжує свою діяльність зараз. Посилаючись на тему надії, Ірена та Єжи підкреслили, що надія є наслідком пам’яті та самобутності, задокументованих в історії та пережитих у свідомості аніматорів. Вони також вказали на фундамент надії, яким у Подружніх Зустрічах є вірність нашому покликанню – налагодженню та поглибленню подружнього діалогу.
З України до Вроцлава приїхали 10 аніматорів, подружніх пар та сестра СНДМ. Дистанційно у з’їзді взяли участь ще 7 аніматорів: дві подружні пари, два чоловіки, які не могли виїхати з України через війну та сестра СНДМ.
Дехто з українських учасників поділився своїм натхненням та досвідом участі в з’їзді.
“Саме в цьому часі Господь дарував нам листа, який ми читали, і перечитували, слухали, споглядали протягом цих трьох днів.
Важливим і цінним для нас є зустріч. Радість наповнює від усвідомлення зростання спільноти в діалозі, нашої приналежності до Подружніх зустрічей, до спільноти, яка в час непростих викликів, сміливо готова “йти на глибину”. Сьогодні наші стосунки зрілі, ніжні та люблячі, і це дарує нам нерозривний, довготривалий діалог, який щоразу відкриває нові “святі двері” надії. Відчуваємо і свідчимо, що стаємо частиною дії великої Божественної любові до нас.
Життєдайну силу нашої міжнародної спільноти ми відчули і прожили в автентичності сердечних ваших свідчень. І, власне, це наповнило нас непереминаючою любов`ю, ще більше зміцнило у вірі та збагатило у надії тою силою Духа Святого, який був тут присутній.
Ми маємо надію, що Господь порадить та попровадить, як ми можемо послужити ближнім, щоб, можливо, через наші свідчення любові в дії, в надії допомогти хоча б одному подружжю прийти до єднання з Христом.
Почуваємося наповненими, люблячими та любленими, збагаченими, приналежними, радісними та вдячними кожному з вас, що допомагаєте нашому подружжю йти дорогою правди та життя і даруєте надію на спасіння. Амінь”. Олег + Світлана Карпови з любов`ю до всіх! (Івано-Франківськ)
“Ми є молодими аніматорами спільноти. Це наш перший досвід участі в міжнародному зʼїзді. Ми вражені і розчулені глибиною ділення анімацій, як щиро учасники ділились своїм життям, вірою, надією на Бога, у складних моментах життя! Надія на Бога, це дія Святого Духа! Лише він дає нам надію на краще майбутнє, на стійкість і силу витривалості в малому.
Хоча звучала різна мова, та по той бік екрану відчували єдність, що ми одне єдині, маємо надію на розвиток спільноти, адже ми разом плекаємо спільні цінності!
Дякуємо нашим друзям у спільноті за підтримку України, це дуже важливо і дає надію.
Щиро радіємо, що спільнота дає змогу реалізувати себе різним сімʼям, дякуємо за ідею реколекцій разом з дітьми! Ми особливо відчували таку потребу в своїй родині, адже є батьками 4 дітей і потребували тривалого часу, поки їх можна було залишити на вікенд. Підтримуємо ідею щодо продовження співпраці з молодими сімʼями в перші роки життя, коли найбільше криз! Це дуже важливо для сучасного покоління!
Дякуємо всім! Щиро обіймаємо! До наступних зустрічей”. Назар і Дана Плішки (Тернопіль)
“Дякую за нове натхнення, щоб бути свідком надії. Спасибі за неймовірні свідчення аніматорів. Відчуваю силу Духа Святого і динаміку спільноти – готовність і відкритість до викликів – якою мовою говорити до молоді і про діалог і присутність Руху в соцмережах!
Рада бачити всіх, принаймні в форматі онлайн! Маю надію, що війна в Україні завершиться і можливо такий з’їзд відбудеться в Україні!” с.Миколая СНДМ (Київ)
“Для мене було відкриттям, що надія базується на моїй вірі, а розвивається, плекається моїми діями. Мені було радісно бачити нас усіх разом. Відчуваю зміцнення наших стосунків в спільноті завдяки цьому з’їзду.
Мене торкнули ділення аніматорів. Відчуваю щирість кожного учасника, відсутність масок, доброту. Цей з’їзд подарував мені надію зміцнення наших стосунків, творення єдності нашої спільноти.” Віктор Шоп’як (Київ)
“Приїхала на з’їзд у пошуках надії. Це вперше я сама, без чоловіка беру участь в Міжнародному конгресі через обставини війни.
Найважливіше – це зустрічі, діалоги, обійми. На з’їзді відчула, що наша спільнота жива, прогресивна, сучасна і динамічно розвивається (маємо тепер чудові руханки, використовуємо інструменти ШІ для перекладу). Молоді аніматори з малими дітьми дають надію.
Дуже очікувана зустріч з засновниками спільноти Єжи та Іренкою Ґжибовськими, презентація книг про історію Руху Подружні Зустрічі. Велике дякую за організацію! Бачу, як спільнота розкриває таланти і як вдало були розподілені організаційні обов’язки, так, що, ті, хто їх виконували, робили це легко, природньо і з посмішкою. Дякую за підтримку України, яку тут відчула у словах, обіймах, посмішках”. Софія Гусак (Тернопіль)
“Дякуємо Богу, що ми тут були з вами. Дякуємо за Вашу підтримку, посмішки, обійми – це надихає і дуже зворушливо для нас. Це дає нам надію. Це демонструє нашу єдність. І це засвідчує, що Дух Святий знімає кордони.
Що було для нас важливим – це свідчення усіх учасників. Дуже зачепило, що є вже досвід реколекцій молодих пар з дітьми. Ми часто з тих стикаємось, що відмовляємо таким людям. Це надихає бути гнучкими і приймати виклики.
Дякуємо Богу за цей час і за чудову організацію” Богдан і Оля Чайківські (Тернопіль)
Хвилюючий пізнавальний об’єднуючий захід у Вроцлаві вже в історії Руху та в пам’яті учасників. Міжнародний З’їзд Аніматорів Подружніх Зустрічей скликається кожні 4 роки. Щоб дізнатися більше про Подружні Зустрічі, запрошуємо переглянути інформацію на інших сторінках цього сайту.
