20–22 червня 2025 року Божого в Гошеві на Ясній Горі в монастирі Отців Василіян відбувся Національний з’їзд спільноти Подружні Зустрічі УГКЦ, на який з’їхалося близько 70 аніматорів з усіх осередків України — подружні пари та богопосвячені особи. Гаслом заходу були слова: «Ідіть за мною, я вас зроблю рибалками людей» (Мт 4,19). Упродовж з’їзду учасники розважали над темою покликання та служіння.
З’їзд благословили два владики: єпископ-помічник Івано-Франківської архиєпархії УГКЦ владика Микола Семенишин та єпископ Бучацької єпархії владика Дмитро Григорак. Три дні з’їзду були насичені зустрічами, молитвою, формаційною працею та глибокими реколекційними науками від о. Корнилія Яремака, ЧСВВ.
Учасники з’їзду пройшли Хресною Дорогою з молитвою надії за мир в Україні та в усіх українських родинах, підготовленою аніматором спільноти о. Романом Мельником, ЧСВВ. Пізнавальною була екскурсія монастирем разом з його ігуменом о. Вінкентієм Слободяном, ЧСВВ, із підняттям на дзвіницю та оглядом карильйона — одного з чотирьох в усій Україні! Аніматори спільноти мали можливість також поглибити свій діалог в подружжі, зі собою та з Богом в усіх вимірах, відпочити та відновити сили для подальшого служіння.
Після Літургії в суботу 21 червня національні лідери Оля і Богдан Чайківські урочисто вручили посвідчення новому аніматору отцю Яну Віаннею Сокальському ЧБМ з Тернополя, а владика Дмитро Григорак благословив його для служіння подружнім парам. Отець Ян поділився: «Час, проведений у спільноті, допомагає мені краще зрозуміти себе. Я вчуся пізнавати інших людей і спілкуватися з ними. Спільнота допомагає мені знайти душевну рівновагу, завдяки чому я стаю ще більш відкритим для людей. Спільнота дарує мені знайомих і друзів, які збагачують моє життя. Почуваюсь вдячним і прийнятим».
Особливим подарунком для учасників стало українське видання книги Єжи Ґжибовського «Діалог як шлях до святості», переклад якої здійснили аніматори спільноти Олег і Світлана Карпови. У цій книзі засновник спільноти Подружні зустрічі стисло окреслює цілісну систему комунікативних елементів, які формують діалог як шлях до християнської духовності та святості. Приймаючи діалог як Божий дар і спосіб нашого зв’язку з Ним, ми прямуємо до єдності в подружжі — і не тільки. Адже діалог — це спосіб життя і присутності у світі загалом. А сьогодні, з усіма його викликами, світ як ніколи потребує любові та діалогу.
Деякі учасники з’їзду аніматорів, які брали участь в такому заході вперше, поділились своїми враженнями та почуттями.
Степан та Ірина: «Слава Ісусу Христу! Ми радіємо тому, що мали чергову нагоду провести час в місці Марії на Ясній Горі в колі друзів, однодумців і духовних отців, які провадили з нами ці чудові дні. Чергова формаційна зустріч вкотре повернула нас до діалогу в подружжі, на який ми подивилися під іншим кутом зору, який показав нам нові зростання нашої сімʼї, а також який показав нові вектори для зростання як аніматорів. «Ідіть за Мною, Я зроблю вас рибалками людей» (Мт. 4,19) – це гасло нашої зустрічі перебуває в наших серцях і наповнює нас, дає нам розуміння, що покликання до аніматорського служіння було в нашого подружжя не простим, були випробування, падіння, розчарування. Проте на з’їзді в Гошеві ми усвідомили, що покликання і не повинно бути легким і простим, і це викликало у нас почуття радості через задоволену потребу приналежності. Дякуємо Богу за цей час, за духовні провадження отців, за провадження аніматорів. Ми повернулись додому наповнені і натхненні».
Ігор і Оксана: «За цих три дні на Ясній горі в Гошеві ми пережили справжнє духовне відновлення і формацію. Особливо торкнули нас глибокі провадження от. Корнилія Яремака ЧСВВ, які по новому відкрили сутність Божого покликання, нагадали про знайомі та відкрили незнайомі канали слухання Бога та Його волі. Отець підкреслив роль нашого сумління як голосу Бога, до якого треба більше прислуховуватися. Свідчення владики Д. Григорака з його монашого життя нагадали про те, що є питання, які ми можемо вирішити виключно з Богом. В люблячому середовищі подружь-аніматорів, духовних осіб, під проводом організаторів Зʼїзду, ми пережили почуття прийняття та миру, надихнулися радістю та любовʼю одне до одного. Осередки організували незабутній пісенний вернісаж, що викликало почуття нашої єдності. Вдячні за вразливість і щирість аніматорів, які підготовили провадження, відвертість учасників, глибину ділень в групках. Тішимося за нашу спільноту, спільноту таких різних за темпераментами та водночас близьких за духом людей. Маємо впевненість, що через наші випробування зростає наша єдність та зміцнюється дар діалогу – харизма спільноти Подружні зустрічі».
