Традиція, яка народилась в часи пандемії і яку члени спільноти продовжили ще ревніше в часі повномасштабної війни: спільна молитва на вервиці в першу суботу місяця о 20 год. в zoom.
Сьогодні своїм досвідом діляться аніматори з Львівського осередку Орест та Оксана Голубки, які є постійними учасниками цих молитовних зустрічей.
Орест:
Ми вдячні нашим друзям аніматорам, священникам, сестрам монахиням за ініціативу розпочати молитву на вервиці нашою Всеукраїнською спільнотою «Подружні зустрічі» кожної першої суботи місяця в режимі онлайн.
В цю суботу 4 квітня відбулась наша 50-та молитовна зустріч спільноти. Адже в часі війни нашою зброєю стала молитва. Час молитви застає нас деколи у різних місцях перебування: кого вдома, кого в дорозі чи в укриттях під час тривоги, часто бачимо наших друзів у молитві в різних віконечках моніторів, бо перебуваємо у різних куточках Батьківщини та за кордоном. Тільки молитва об’єднує подружжя, яких роз’єднала тимчасово війна. Вони обмінюються посмішкою та щасливими поглядами, долають відстані з добрим наміром швидше побачитися та обняти одне одного.
Наша спільна вервичка, як молитовний ланцюжок, тримає нас поруч з нашими рідними та друзями.
Оксана:
Наші молитовні наміри в цю пору звучать єдиним бажанням донести наші прохання до нашої заступниці Божої Матері та Господа нашого Ісуса Христа, щоб своїм покровом захистили наш народ від підступного ворога.
В нашу молитву ми вкладаємо особливі почуття любові до всіх тих, хто захищає Батьківщину, згадуємо їх та їхніх побратимів. В цей час ми особливо цінуємо почуття єдності, які переповнюють нас, укріплюють нас у любові і надії на мир та спокій в Україні та наших родинах.
Спільна молитва допомагає нам вистояти у випробуваннях сьогодення, які іноді стають великим випробуванням для нас. Унаших молитовнихзустрічах ми найбільше цінуємо наші почуття єдності, а це похидна від цього, що молитва єднає всіх однодумців нашої спільноти. У молитві на вервиці відбувається так необхідний нам діалог, через слухання одного з подружь всіма іншими присутніми, де всі разом ми спрямовуємо своїдумки та почуття до Господа таМатеріБожоїі кожний з нас відчуває, що ми вислухані. В цьому середовищі ми зростаємо, будуємо та укріплюємо наші подружжя, допомагаємо іншим знаходити порозуміння через діалог. В цей час нас огортає почуття зворушення, душевного спокою, безпеки та довіри.
Орест:
В нашій молитовній практиці в часі війни появилася новизна, адже ми з Оксаною до цих подій не дуже часто молилися за інших людей, тим більше незнайомим нам. Їхні біди та переживання якось ніби тінню проходили повз нашу увагу. Тепер ми молимося за них з усією нашою спільнотою. Ми відчуваємо, що спільна молитва на вервиці – це не тільки подяка Богові за допомогу нам, не тільки прохання допомогти нам у наших клопотах та переживаннях. Живе слово молитви спонукає нас доконкретнихдій,та пошуку різнихспособівбути поруч знашими співвітчизниками, які сьогодні страждають від втрат своїх рідних та близьких їм людей, вимушені покидати спустошені домівки та разом з своїми дітками шукати прихистку. Нас охоплює почуття болю, тривоги, співчуття та жалю до них і цінність спільної молитви в тому, що це є особливий захист від ворога та його злих намірів.
Пане Оресте, пані Оксано, дякуємо вам сердечно за ваші свідчення!
Докладаємо до них ще одне свідчення – від учасників дистанційної Малої Групи Київського осередку з Канади Івана та Іванни Гошовських:
«Молитва на вервиці в нашій спільноті стала для нас особливим часом, коли ми відчуваємо, що не самі. Навіть на відстані є це тихе, але дуже сильне відчуття єдності — ніби ми всі поруч і молимось одним серцем. Спільна молитва додає глибоке відчуття єдності зі спільнотою та з Богом. У непрості моменти вона дає спокій і підтримку, нагадує, що є на кого опертись. Для нас це як ще один пазл, який доповнює життя і створює відчуття наповненості, безпеки та внутрішнього миру».
4 квітня 2026 року відбулась 50-а молитовна зустріч у часі повномасштабної війни. Вона об’єднала подружжя з усіх осередків з України та закордону. Зворушливо, що до молитви приєднались наші учасники з фронту…
Ми тримаємо нашу молитву в першу суботу місяця за Мир та Перемогу для України, захист від ворожих атак, збереження життя українських воїнів на всіх ділянках фронту.
Просимо Богородицю покрову для наших воїнів, волонтерів, лікарів, рятувальників, поранених, полонених, тих, що пропали безвісти, для вимушено переселених і тих, що втратили свою домівку чи майно. Просимо про єдність українців і нашу віру в Перемогу. Про подолання корупції, про мудру відповідальну владу, про підтримку світу в нашій боротьбі зі злом. Просимо про мир в цілому світі.
Огортаємо спільною молитвою всіх аніматорів та учасників спільноти, подружжя та духовних осіб, закоханих та наречених. Просимо про щасливу долю для наших дітей, за тих, хто в очікуванні народження дітей, за дар батьківства для тих, хто його прагне…
За всі заходи, які заплановані в спільноті: реколекції для подружніх пар, вечори для закоханих, зустрічі малих груп, родинні табори…
Пресвята Богородице, моли Бога за нас!
