Ювілейний захід з нагоди 25-ти ліття діяльності спільноти Подружні Зустрічі УГКЦ відбувся 26-28 липня 2024 р.Б. у Марійському духовному центрі “Зарваниця”. В заході взяло участь близько 100 аніматорів, священиків та сестер-монахинь спільноти.
Святкування ювілею розділив з нашою спільнотою почесний гість, Єпископ-помічник Тернопільсько-Зборівський УГКЦ Теодор Мартинюк. Це було неймовірно радісно бачити Владику у нашому товаристві в Зарваниці. Дякуємо йому за безцінний час, який він приділив нам!
Але найбільш важливим було визнання Преосвященним Владикою нашого Руху та вшанування під час Літургії в Соборі 28 липня 2024 р.Б. Бережемо в наших серцях чудесні слова підтримки, сказані Владикою Теодором. Це, справді, для всіх аніматорів є великим натхненням для служіння в майбутньому.
І проповідь Владики була також до глибини наших сердець – про те, що зло, ненависть ми можемо перемогти тільки Божою Любов’ю. Ми, члени спільноти Подружні Зустрічі, хочемо бути носіями такої любові.
Подаємо текст проповіді Владики Теодора, привітання нашій спільноті з ювілеєм, а також посилання на запис на YouTube. Подія минула – почуття живуть!
«Во ім’я Отця і Сина, і Святого Духа. Слава Ісусу Христу! Всечесні отці, дорогі члени Руху Подружні Зустрічі, дорогі лідери міжнародного Руху подружжя Едити та Якуба Хочевських, дорогі засновники Руху Подружніх Зустрічі подружжя Іренки та Єжи Ґжибовських, що приїхали до нас з Польщі, дорогі наші лідери в Україні подружжя Олі та Богдана Чайківських, дорогі Сестри СНДМ на чолі з провінційною настоятелькою с.Христофорою, дорогі прочани, нині ця Божественна Літургія є подячною. Ми дякуємо Господеві за 25 років життя, існування, діяльності Руху Подружні Зустрічі в Українській Греко-Католицькій Церкві. Ця наша подяка лине до Господа Бога зі щирого серця наших українських подруж, чоловіків і дружин, які гуртуються у цьому русі.
Подружні Зустрічі – це міжнародний рух мирян-католиків, що об’єднує подружжя, об’єднує чоловіка і дружину в одному цілому. Так, як це сказав Христос: двоє стануть одним тілом. Ця наша подяка Господеві носить в собі і прохання до Господа про всі українські подружжя незалежно від віри, від поглядів, незалежно від того, де вони знаходяться, чи в Україні, чи закордоном. Чоловік і дружина, творячи подружжя, є найнеобхіднішою клітиною людського суспільства. І цю клітину ніхто і ніщо не може замінити.
І ось нині, гуртуючись у цій подяці, ми уважно слухали фрагмент Святого Євангелія. Починається він з дуже сумної трагічної картини: два біснуваті, що вийшли з гробів, такі люті, що ніхто не може перейти тією дорогою. Якась велика небезпека, якась трагедія з цими людьми, щось не дає їм спокійно жити. Мають величезні понад людські перешкоди у їхньому житті. Та лютість панує у їхньому серці. І ось у тому піку тієї люті та ненависті вони зустрічають Божого Сина.
Перша їхня реакція є дуже негативна. На зустріч з Божим Сином вони реагують так, немовби не хотіли Його бачити. Та ненависть перекладається і на Нього, на Бога. «Що нам і тобі, Сину Божий?» Ми не хочемо Тебе бачити… Ми не хочемо з Тобою зустрічатись. Прийшов сюди, щоб нас мучити передчасно.
Часом священники люблять між собою жартувати, що цей уривок є про свині… Але не свині є головними дійовими особами цього Євангелія. Хоч, здавалось би, те містечно понесло велику втрату, бо ті біси, поселившись в тих свиней, спричинили велику гуманітарну катастрофу. Це тільки символи, бо не йдеться тут і про смерть тварин, які потопились. Святий євангелист Матей хоче показати нам, донести до нас трагедію болю, ненависті, люті, злості і довести, що вони мають диявольську природу. І саме диявольська лють спричиняє смерть. Але для нас важливо щось інше.
Господь повертає до нормального щасливого життя тих двох. Бог відвертає зло. І нині в цій подяці Господеві за 25 років Руху Подружні Зустрічі ми неминуче кожен і кожна з нас розуміємо, що ми живемо в часі трагедії, в часі страшної ненависті, люті, зла, коли ворог намагається знищити нас, послідовно крок за кроком, як ми це читаємо у новинах. Чи як наші капелани чи воїни бачать це щоденно, як ворог день за днем, щогоди випалює люто з ненавистю нашу землю, вбиває дітей, жінок. І християнські подружжя, ті, хто захищає рідну землю, ті, хто в тилу виборює цю перемогу на місцях своєї праці, вдома, ми не хочемо перетворитись на лютих і ненависних. Ми Божою Любов’ю хочемо перемогти ворога. Ми нині, розуміючи цей знак, що диявол приносить смерть, приносить руйнування, ми хочемо протиставитись цьому Божою Любов’ю, Божою Силою, Божою Надією. Ми хочемо зустрітись з Ісусом Христом і не проганяти Його, а запросити: Господи, так як Ти протягом віків рятував наш народ, то і нині будь з нами, перемінюй нас, перемінюй оту диявольську лють, ненависть у мир і спокій.
Дорогі аніматори Руху Подружні Зустрічі, це на вас лежить дуже важкий обов’язок допомагати іншим подружжям, допомагати іншим чоловікам і дружинам, які шукають помочі. В часі війни це завдання є дуже непростим. Але ми нині у цьому 25-літті, дякуючи Господеві, випрошуємо особливо для вас, дорогі аніматори, для тих, хто з великою посвятою та великою пожертвою себе виконує це служіння, отже, вимолюємо для вас Божої Сили. Вимолюємо для вас, ваших дітей, для ваших родин, для ваших осередків Божої Сили, Божої Мудрості. Нехай ті перешкоди, які чинить диявол, особливо в часі війни, коли панує ненависть, нехай Божа сила їх перемагає. Долайте кожного дня з великою Божою Силою ті перешкоди диявола. На вас чекають подружжя, які потребують Божої Любові. А ви, дорогі члени Подружніх Зустрічей, є її носіями. Нехай Пресвята Богородиця, наша Мати, яка неофіційно, непроголошено є покровителькою Подружніх Зустрічей, тримає вас в своїй опіці кожного дня: ваші подружжя, ваших дітей, ваших друзів, всіх тих, кого Господь ставить на вашій життєвій дорозі. Нехай кожні реколекції, які є моментом найбільшого пережиття зустрічі з Богом, того одного тіла подружжя, нехай кожного разу ті реколекції будуть справжніми, автентичними, будуть радісними і будуть переповненими, що не буде місця, що треба буде організовувати ще одні реколекції… Цього би хотілось вам нині побажати, дорогі спільнотяни.
Ми сьогодні святкуємо 25 років Руху Подружні Зустрічі. Спільноти вірних нашої Церкви, які в дуже особливий спосіб служать Христові у подружжі, як єдине міцне сильне християнське подружжя. Саме Подружні Зустрічі об’єднують чоловіків і дружин у спільноту. Це ще не є так поширено в нашій Церкві, але ми хочемо і дуже прагнемо, щоб Подружні Зустрічі були поширені по всій нашій Україні.
Це чудова спільнота чоловіків і дружин, що носять у своїх серцях Божу Любов. Вони плекають цю Божу Любов, щоб бути міцним, вірним, так як це обіцяли під час шлюбу, єдиним подружжям. А це є найкращим незамінним прикладом для дітей, для синів і дочок. Слова тепер мало що значать. А приклад єдності і любові чоловіка і дружини, батька і матері є найкращим прикладом. Тож наші подружжя в Подружніх Зустрічах і є тим прикладом. Є тією закваскою, яка буде перемінювати українське суспільство. В цьому ми є переконані.
Тому ми сердечно їх нині вітаємо. Особливо маємо нині радість привітати засновників цього Руху, який був заснований у Польщі в римо-католицькій церкві і 25 років тому прийшов до нашої церкви, і тут є присутні панство Єжи та Ірена Ґжибовські. Це подружжя, яке стало прикладом для інших подруж, сердечно вітаємо їх оплесками».
Єжи Ґжибовський: «Вітаємо вас сьогодні сердечно і бажаємо вам дужої віри, надії і любові».
Ірена Ґжибовська: «Ми не були готові виступати сьогодні, але найперше хочемо запросити всі подружні пари до нас на реколекції, до нашого Руху і нашої спільноти. А для розділених подруж, хто знаходиться далеко один від одного, ми з наступного року готуємо програму реколекцій онлайн. Запрошуємо!».
«Ми вітаємо теперішніх Лідерів Руху в цілому світі, подружжя Якуба та Едити Хочевських з Польщі».
Якуб Хочевський: «Скажемо лише тільки, що ми є дуже щасливі бути тут сьогодні з вами. Слава Ісусу Христу!»
«І вітаємо подружжя лідерів українського національного осередку УГКЦ – Богдана і Ольгу Чайківських! Вітаємо Сестер СНДМ з їхньою провінційною настоятелькою. Адже Сестри Служебниці були біля витоків Руху Подружні Зустрічі. Так, то дивно звучить, що сестри-монахині започаткували Рух Подружні Зустрічі, але так сестри бачили важливість цієї спільноти для гуртування подружніх пар. І, слава Богу, є наші осередки в Києві – це був перший осередок, який подав приклад іншим, у Львові, Тернополі, Франківську, Чорткові, і маємо надію, що будуть осередки в Одесі та Дрогобичі, а також у всіх єпархіях. А особливо там на схід, де дуже подружжя потребують прикладу християнського життя».