25 лютого 2023 року відбулася зустріч аніматорів усіх осередків Подружніх Зустрічей в Україні на тему “Любіть ворогів ваших”. Зустріч відбулася дистанційно, у ній взяли участь близько 75 осіб – подружні пари, священики та монахині, як з греко-католицької, так і з римо-католицької гілок спільноти.
Метою зустрічі було розважити над значенням духовності та харизми Подружніх зустрічей під час війни. Учасники роздумували над тим, як принципи діалогу, розроблені в Подружніх зустрічах, а також вся духовність і харизма Подружніх зустрічей можуть бути застосовані в часи війни. Зустрічі передувала ретельна підготовка, натхненна роздумами засновників спільноти Ірени та Єжи Ґжибовських під назвою “Подружні зустрічі в часі війни”. Сама ж зустріч складалася з провадження Марти та Андрія Свистунів, теперішніх заступників Лідерів Асоціації Подружні зустрічі, о. Івана Гуні, аніматора Подружніх зустрічей в єпархіальному осередку нашої спільноти в Тернополі, а в теперішньому часі військового капелана на фронті, та с. Христофори Буштин, провінційної настоятельки провінції Співстраждання Матері Божої в Україні Згромадження сестер служебниць Непорочної Діви Марії, аніматора Подружніх зустрічей в Києві.
Після їхнього представлення був час для діалогу в подружжі, потім робота в групах, після чого учасники ділилися своїми свідченнями.
Слова Ісуса “Любіть ворогів ваших” (Лк 6-35; Мт 5-44) можуть здатися особливо важливими, але водночас і дивовижними в контексті війни. Ми повинні любити наших ворогів як людей, але не миритися зі злом, яке вони чинять. Святий Павло продовжує говорити нам: “Не дозволь, щоб зло тебе перемогло, але перемагай зло добром” (Рим 12:21).
Дуже зворушливо прозвучало під час зустрічі свідчення о.Івана – прямо з лінії фронту, де він зараз перебуває:
«Для мене досвідом такої великої любові є наші воїни, які дарують життя ворогам. Не тому, що вони хочуть, щоб вони жили, ні, вони воюють і захищають своє життя і життя своїх рідних, зі зброєю і вбиваючи ворогів, але є моменти, коли ворог здається в полон, коли ворог є ранений, і в пориві злості, битви, страху і того бажання знищити ворога емоції зашкалюють, і реальність зашкалює. І в той момент ніхто не думає про якесь слово «любов» чи почуття любові, його немає, але є поняття життя. Бо любов – це життя. І тоді великим геройством, великою мужністю, великим виявом любові є, коли людина в цьому пориві гніву, злості, страху, ненависті, прагнення справедливої помсти і всіх інших переживань зупиняється і не вбиває, не добиває ворога. І це для мене найвищий показник людяності і любові».
«Тому просімо такої любові в Бога. І цього свідчення любові потребують всі, і також наші вороги. Ми мусимо боротись за своє життя, але ми також свідчимо своє життя, свою людяність, ми свідчимо, що ми любимо життя і любимо те, що є життям, і ми перемагаємо всяке зло тим, що ми любимо. І цього свідоцтва любові потребують наші вороги – для їхнього навернення»…
,