Традиційний зимовий родинний табір відбувся з 27 грудня 2024 по 2 січня 2025 в реколекційному домі отців редемптористів в Яремче. У таборі взяли участь 14 родин, серед яких одна багатодітна священнича з трьох осередків – київського, львівського та івано-франківського – за підтримки двох сестер СНДМ. Всього 47 учасників, 30 дорослих та 17 дітей від 8 місяців до 17 років.
Родинний табір гармонійно поєднує зимовий відпочинок в Карпатах з різноманітними духовними заходами. В програмі табору відведено час і для кожної родини, і для спільних активностей – як то щоденна Літургія, руханка, формаційні подружні зустрічі, пізнавальні поїздки та спільні ігри та розваги, привітання таємним друзям. Особливе місце в програмі займає зустріч нового року з традиційним шоу родинних талантів. На цьому таборі кожна родина взяла участь у створенні картини Україна – як символу того, що всі ми разом творимо як і нашу Батьківщину, так і разом спільно творимо програму нашого табору.
З ділення учасників табору на заключній зустрічі:
- Почуття розчулення – ледве стримую сльози, відчуваю радість, любов, вдячність, милуюсь кожним учасником табору.
- Відчуття щастя від відкриття нового формату відпочинку. Тепло в душі, в серці, умиротворення.
- Цінними для мене був спільний якісний час, фізичний відпочинок, щоденні Літургії, перебування в атмосфері діалогу, де діалог можна шліфувати – між нами в подружжі, з дітьми, з іншими людьми, з Богом.
- Табір подарував мені сімейну атмосферу, де я одержала те, що мені бракувало в дитинстві. Задоволена потреба приналежності.
- Вдячність усім учасникам за безцінний досвід наших дітей.
- Цілий спектр приємних почуттів, бо табір задовольнив дуже багато моїх потреб: любові, безпеки, приналежності, сенсу, зв’язку з Богом.
- Найбільш цінними для мене були ділення учасників на наших подружніх зустрічах – це було неповторне середовище довіри, відкритості, безпеки, підтримки.
- Повне духовне та фізичне перезавантаження, не пам’ятаю, який сьогодні день тижня… Жаль, що так блискавично пролетів цей унікальний час…
Табір минув, приємні почуття живуть. А найбільше – це вдячність Богові та нашим захисникам за ці дні.
