«Не ви Мене вибрали, а я вас вибрав і призначив, щоб ви йшли і плід принесли» (Івана 15:16)
Під таким гаслом 3/12/2022 пройшла всеукраїнська формаційна online зустріч аніматорів та кандидатів в аніматори на тему: «Як я розумію і приймаю своє покликання аніматора спільноти Подружні Зустрічі», яку організували та провели аніматори Тернопільського осередку.
Під час підготовки і проведення заходу у нас була потреба електрики. І ми були у пошуках локації, де світло є більш менш постійно, ми гостро відчували потребу фізичного світла, але як більше ми всі потребуємо цього правдивого духовного СВІТЛА, яким є для нас Господь. І ми досвідчили багато Любові і тепла в діленнях наших друзів-аніматорів, яким довелося по декілька разів під’єднуватись до зустрічі, змінюючи пристрої, вмикаючи генератори та шукаючи мобільний зв’язок з інтернетом.
Аніматорство дає нам можливість виконувати дві найбільші заповіді Божі: «Любити Бога і любити свого ближнього»; це реалізація власного подружжя в Божому винограднику, захист і підтримка нашої сім’ї; безкорислива любов.
- Аніматор – волонтер Бога;
- це сказати Богові «ТАК», бути інструментом в руках Божих;
- це великий скарб, подарунок, завдання, місія, цінність, незалежно від почуттів приємних чи неприємних, які ми переживаємо;
- це не досконалість, а постійний розвиток;
- шлях духовності, шлях спасіння.
Наша діяльність аніматорів задовольняє наші природні потреби: зв’язку з Богом; сенсу свого служіння; приналежності до спільноти; бути корисним для близьких; потреби безпеки, визнання та любові. Що в свою чергу пробуджує гамму різноманітних почуттів як приємних так і неприємних: власної гідності, піднесення, захоплення, радості, відповідальності, задоволення, довіри і вдячності Богу, сумнівів, страху, роздратування, розчарування.
Глибокі слова о. Андрія запали в душу багатьом аніматорам: «Сила у слабкості. Ми можемо думати, що зрілий аніматор це є сильний аніматор. Однак, це не цілком так – навпаки небезпечно подавати у формації ідею зрілості як досконалості. Така ідея досконалості була присутня в ап. Петра, коли він заявив: «Навіть якби всі зневірились у тобі, я не зневірюся ніколи». Ісус же мовив до нього: «Істинно кажу тобі: Цієї ще ночі, перше, ніж заспіває півень, ти тричі мене відречешся» (Мт. 26:33-34). Доки ми є на цій землі, незрілість нас супроводжуватиме завжди, бо досконалість не з цього світу».
Натхненні, наповнені Божою любов’ю та свідченнями друзів продовжуємо працювати над собою в наших подружжях!
Дякуємо БОГУ за Україну, за ЗСУ! Господи, будь їм захистом!
Аніматори Тернопільського осередку
спільноти Подружні Зустрічі
Петро і Валентина Лехани,
Михайло і Наталя Кульчицькі
Аніматор – це є людина, яка завдяки дару діалогу, з новим ставленням приймає своє минуле і теперішнє. Стала формація аніматора це не є лише періодичні зустрічі аніматорів, але нашою першою і найважливішою сталою формацією є щоденний діалог з Богом, з самим собою та нашими ближніми. Це є щоденне слухання своїх почуттів, як приємних так і неприємних, які нам багато розповідають про нас і дарують нам нове ставлення до життя.
Ми аніматори через прочитання і написання власної історії хочемо зрозуміти і надати значення усьому, що було і що є в нашому житті. Цей аналіз свого життя і своїх почуттів і є наш найсуттєвіший труд в приготуванні анімації. Через особисте наше свідчення Святий Дух по-особливому торкається учасників реколекцій, як ми згодом від них це чуємо.
Хочу підкреслити, що для нас важливою є щирість, але цього не досить, важливо є бути правдивим. Правда є втому, що вона відкриває коріння, причину, звідки походять ці наші почуття і ми дізнаємося, що вони залежать від того, чого ми потребуємо. Для кожної людини, щоб зрозуміти себе та інших, дуже важливо розпізнати коріння своїх почуттів, і тоді ми будемо реагувати не на почуття, а на потреби. Формація аніматора, як людини, яка прагне до духовної зрілості, зосереджує увагу на правдивих євангельських цінностях і таким чином старається євангелізувати свої почуття, підпорядковуючи свою щирість правді. «Шукаю я не своєї волі, лише волі Того, хто послав мене». (Йо. 5, 30 – 6, 2).
Сила у слабкості. Ми можемо думати, що зрілий аніматор – це є сильний аніматор. Однак, це не цілком так – навпаки небезпечно подавати у формації ідею зрілості як досконалості. Доки ми є на цій землі, незрілість нас супроводжуватиме завжди, бо досконалість не з цього світу. Що це за парадоксальність бути слабким у зрілий спосіб?
Потрібно бути сміливим і визнати, що ми, не зважаючи на свій поважний вік в деяких аспектах життя, ми є реально слабкими і почуваємося розгубленими, як діти… Це нас не має принижувати, але має нам сказати правду про нас, що не перебільшувати своїх реалій, а розуміти, що на початку і на кінці задуму святості є Милосердя. Від самого початку Ісус нагадує Петров,і що не тіло і кров йому це відкрили, але Отець Небесний. Ми всі неодноразово відчували свої слабкості, але завдяки діалогу ми вступили на дорогу духовної зрілості.
- Для чого нам такий досвід? Щоб правильно ставитися до слабкостей інших людей. Коли я знаю свої егоїстичні слабкості і знаю свої зусилля стати кращим, іноді і безплідні, тоді з розумінням приймаю слабкості іншого.
- Вчить молитися. Почуття безсилля ставить нас на коліна перед Богом. Я вважаю, що це є найбільший плід у моїй слабкості, який мене робить дуже близьким до Бога.
- Там, де є бачу свою слабкість, там я бачу заклик бути кращим. І розвивати в собі бажання працювати над собою.
- Бути щирим і правдивим – це є те, що імпонує Ісусові в Натанаїлові. «А що доброго може бути з Назарету? … Ось справжній ізраїльтянин, що нема в ньому лукавства» (Ів 1:46-47).
Віддати себе в руки Божі. Можемо сказати, що наше служіння аніматора в спільноті Подружні Зустрічі вчить нас відчувати потребу один в одному, вчить нас довіряти та віддавати себе в Руки Божі, знаючи, що ми є в Божому плані. Бути закритим в самому собі – це не є свідченням духовно зрілої людини. Ми бачимо приклад ап.Павла, який повністю віддав себе руки Божі, і понад усе прагне духовної єдності у спільноті. «Отож, благаю вас я, Господній в’язень, поводитися достойно покликання, яким вас візвано, в повноті покори й лагідности, з довготерпеливістю, терплячи один одного в любові, стараючися зберігати єдність духа зв’язком миру» (Еф.4,1-3).
о.Андрій Пиптик,
національний духівник спільноти Подружні Зустрічі
