Родинна проща спільноти Подружні зустрічі, приурочена 20-ти літтю Тернопільського осередку

«Зарваниця – місце моєї сили. Це не перша моя проща до Зарваниці. Але Проща із Спільнотою Подружні Зустрічі – це особливі відчуття і кожного разу інші, це як джерело, до якого хочеться ходити і пити знов і знов…Особлива атмосфера спільної молитви сімей спільноти, яка надихає… Співпережиття Хресної дороги (таку ми, доречі, відмолювали вперше), яка кріпить у вірі… .» – Наталя
«Цьогоріч вперше з чоловіком мали можливість піти на прощу до Богородиці разом зі спільнотою. Якось так відбувається, що Господь провадить нас через присутність певних людей.» – Таня
«Цей день дав багато молитви, роздумів, спілкування і залишив по собі спокій (вперше від початку війни ми всі спали спокійно) і бажання ставати кращими, розвиватись і бути ближчими до Бога !» – Олеся
«Цьогорічна проща особлива, бо все не як завжди. Але особливість саме цього разу відчувалася у комфортному сонячному теплі, у вітерці, який з‘являвся коли його було треба, у співрозмовниках аби почути якусь пораду, у ході, від якої чомусь не боліли ноги. Відповіді на мої запитання я отримувала у різні способи: від прочан поруч, зі слів отців, з молитви, з простого мовчання і чула відповідь у свої думках. Дякую отцеві Андрію за гарні духовні науки, які завжди є дуже глибокими, всім хто йшов поряд і направду навчав, передавав свою віру. Це було як одна велика родина, де є море любові. Дякую Богородиці і Ісусу за вислухані молитви, за супровід нас у дорозі. Такі прощі будують, навертають, навчають. Дуже шкода було повертатися додому. Дякую ЗСУ, що захищають нас і ми мали змогу йти і мати цю прощу».- Галя
«Перш з все хочу подякувати Богу за спільноту, в якій ми, як сім’я, духовно зростаємо…Щиро дякуємо о.Андрію за Слово, яке торкало до глибини душі. Всю дорогу відчували провід Святого Духа» – Оксана

Спільнота Подружні зустрічі УГКЦ має багаторічну традицію паломництва до Святих місць, яких в Україні є багато, найбільш знаним і всесвітньо відомим місцем паломництва є с. Зарваниця, що на Тернопільщині. У 1867 році Папа Римський Пій IX коронував ікону і надав Зарваниці статусу відпустового місця. З того часу сотні тисяч прочан щорічно відвідують Марійський духовний центр, який на сьогодні має статус Малої Базиліки.

Традиційно в червні аніматори, учасники Малих груп та основних реколекцій йдуть до Зарваниці цілими родинами з дітьми та онуками. Піша хода проходить у форматі Хресної дороги, «стежками Патріарха Йосифа Сліпого», великого духовного провідника і світоча Української церкви і народу та бере свій початок у с. Заздрість (1 стація) і завершується у Зарваниці (14 стація). Паломники зупиняються біля кожної стації, молитовно розважаючи над текстом Хресної дороги та роздумуючи над глибоким словом св. Письма, уважно слухаючи духівника спільноти о.Андрія.

Цьогоріч родинна проща була особливою, приуроченою 20-ти літтю Тернопільського осередку спільноти Подружні зустрічі та проходила в умовах воєнного стану, що наклало свій відбиток на програму прощі.
В суботу, 18 червня, вранці 163 паломники – аніматори Тернопільського, Львівського, Чортківського осередків, учасники малих груп та основних реколекцій разом своїми родинами вирушили до Зарваниці.
Йшли частину дороги, понад 20 кілометрів, більше 32 тисячі кроків, перебуваючи у постійній молитві від стації до стації.

Проща під час війни сповнена особливих хвилювань і безнастанних молитов в наміренні за мир, перемогу, Збройні сили України. Деякі наші активні учасники спільноти, які сьогодні на фронті, завдяки відеозв’язку, мали можливість молитися разом з нами, це були дуже хвилюючі моменти для нас всіх.

Також саме цього року було оновлено сам текст Хресної дороги з нагоди 130 річниці від народження великого Патріарха.

“Етапи”, допити, катування, знущання над Патріархом кожним словом відгукувались болем у наших серцях, співзвучні жахіттям війни, яку зараз досвідчує український народ.

«Кожен етап – це страшний Хрест Божий. Серед бандитів, серед голоду й холоду, без можливості полагодити свої навіть найконечніші потреби, знущання конвоя, грабежі і тому подібне…» (розважання після 6 стації, фрагмент книги «Спомини» Й. Сліпого)

Проща завершилась Архиєрейською Літургією, яку очолив Владика Теодор (Мартинюк) та освяченням води.

«Дякую Богу, ще одна проща у нашій родинній історії, для нас з чоловіком – не знаю точно, яка за рахунком, бо по кілька разів на рік ходимо 19 років поспіль. Останні роки ми ідемо прощу в трьох поколіннях з дітьми і онуками, тому це завжди надихає, окрилює…
Зараз переживаємо все по-особливому, тому і на прощі особливі почуття переплетені радість з втомою, глибокі науки і роздуми на Хресній дорозі, які надихали і додавали сили, скріплювали віру ..
І ніби на одному диханні ми пройшли цей шлях, який жертвували в наміренні за МИР в УКРАЇНІ , за нашу армію, лікарів, волонтерів і всіх людей, які захищають наш спокій…» – Богдан і Оля.
«Почуття благодаті, радості переповнюють нас! Ноги гудуть,втомлені, але водночас наповнені Живою Водою – молитвами, духовними науками, чудовим співом на прославу, вітання Пресвятої Богородиці! Для нашої родини це перша піша проща, і особливо вдячні Господу, що вона відбулася саме до Зарваницької Матінки Божої!» – Наталя і Ростислав.